каліцтво
КАЛІЦТВО, а, с. Тілесне пошкодження, що призводить до втрати працездатності; покалічення. На мить Андрієві ніздрі вхопили знайомий запах олії, пари, сухого жару вогняної печі - і перед ним встало його робоче життя, його каліцтво (Коцюб., II, 1955, 90); Уявляв собі, як.. Марія обережно ступає по м'яких килимах, боячись не там стати, не там сісти, як вона ховає протез, щоб не видно було її каліцтва (Ткач, Жди.., 1959, 64); Війна, як кожна війна, тягла за собою пожежі, хвороби, каліцтва й смерть (Вільде, Сестри.., 1958, 117).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | каліцтво | каліцтва |
Родовий | каліцтва | каліцтв |
Давальний | каліцтву | каліцтвам |
Знахідний | каліцтво | каліцтва |
Орудний | каліцтвом | каліцтвами |
Місцевий | на/у каліцтві | на/у каліцтвах |
Кличний | каліцтво | каліцтва |