карний
КАРНИЙ, а, е. 1. юр. Який учинив злочин проти життя та майна. Від карного елемента армію звільнив революційний трибунал (Панч, О. Пархом., 1939, 91); Одвернулась [дівчинка] до вікна, глухо вела далі: - Мій татусь служив на залізниці. В міліції. Ну, є така, ..за порядком слідкує, спекулянтів різних та карних злочинців виловлює (Збан., Курил. о-ви, 1963,184); // у знач. ім. карний, ного, ч. Той, хто вчинив злочин проти життя й майна.
2. юр. Який становить замах на життя та майно. Він.. був людиною чесною, хоча б в тому розумінні, що ніколи в житті не зробив жодного карного злочину (Рибак, Час.., 1960, 424).
3. юр. Пов'язаний із розслідуванням і покаранням злочинів проти життя та майна. Се було на вулиці, перед будинком карного суду в однім із більших провінціальних міст (Фр., VII, 1951, 187); У випадку стягання квартирної плати понад установлені органами влади розміри суди зобов'язані порушувати проти винних карне переслідування (Цив. кодекс УРСР, 1950, 105); Карна справа.
^ Карне судочинство див. судочинство; Карний кодекс див. кодекс; Карний розшук див. розшук.
4. рідко. Те саме, що каральний. Реакція польської окупації, розгул пілсудчиків, карні експедиції по селах, цинічне нехтування елементарних прав громадянина,.. - все це, річ ясна, не могло не викликати протидії серед молодого покоління (Вільде, Сестри.., 1958, 171); Тобі стане легше від того, що справедлива рука, яка занесе над ним карний меч, помститься і за твої гіркі вдовині сльози (Руд., Вітер.., 1958, 420).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | карний | карна | карне | карні |
Родовий | карного | карної | карного | карних |
Давальний | карному | карній | карному | карним |
Знахідний | карний, карного | карну | карне | карні, карних |
Орудний | карним | карною | карним | карними |
Місцевий | на/у карному, карнім | на/у карній | на/у карному, карнім | на/у карних |