карюк
КАРЮК, КАРУК, а, ч. Вид столярного клею. Лемішковський насилу моргав сонними очима, що злипались.., наче карюком примазані (Н.-Лев., І, 1956, 170); В сінях у іншім котлі варили карук із волових жил (Фр., IV, 1950, 209); Тоня занесла човна в глибину елінгу, де пахло столярним клеєм карюком і мокрим деревом (Собко, Матв. затока, 1962, 102).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | карюк | карюки |
Родовий | карюка | карюків |
Давальний | карюкові, карюку | карюкам |
Знахідний | карюк | карюки |
Орудний | карюком | карюками |
Місцевий | на/у карюку | на/у карюках |
Кличний | карюку | карюки |