катма
КАТМА, КАТМАЄ, розм. Нема, немає. - Та й грошей у мене тепер катма, - бідкається Грицько (Мирний, І, 1949, 275); А де ж наживи дух витає, Де загрібають обома Під себе, звісно, всякий знає, Що там ладу уже катма (Воскр., З перцем!,1957, 104); [Пріська:] Не бачить, що тут здоровля того давно катмає (Вас., III, 1960, 82).