катований
КАТОВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. і теп. ч. до катувати 1, 2. Он розбойник [розбійник] катований Зубами скрегоче (Шевч., I, 1963, 242); - Та будьте ви прокляті, бісові кати!.. - застогнав крізь зуби катований Панчоха (Ле, Наливайко, 1957, 276); // у знач. ім. катований, ного, ч. Людина, яку катували або катують. Свист лози, гехкання за кожним ударом гайдуків, крики й зойки катованих переполошили всю двірню (Бурл., О. Вересай, 1959,33).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | катований | катована | катоване | катовані |
Родовий | катованого | катованої | катованого | катованих |
Давальний | катованому | катованій | катованому | катованим |
Знахідний | катований, катованого | катовану | катоване | катовані, катованих |
Орудний | катованим | катованою | катованим | катованими |
Місцевий | на/у катованому, катованім | на/у катованій | на/у катованому, катованім | на/у катованих |