качиний
КАЧИНИЙ, а, е. 1. Прикм. до качка1. Вишукав я тут качине гніздечко і дуже пильнував (Вовчок, VI, 1956, 312); Племінні качині ферми.. організовують вирощування каченят на водоймі (Колг. енц., І, 1956, 557); // Такий, як у качки. До чаю вийшла з кімнати Маня, заспана, апатична, невесела. Вона перейшла світлицю качиною, неначе старечою ходою й сіла біля матері (Н.-Лев., V, 1966, 233); Він важкодум, з грубим широким обличчям і качиним розплесканим носом (Гончар, Людина.., 1960, 50).
2. у знач. їм. качині, их, мн. Водоплавні свійські й дикі птахи родини качок.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | качиний | качина | качине | качині |
Родовий | качиного | качиної | качиного | качиних |
Давальний | качиному | качиній | качиному | качиним |
Знахідний | качиний, качиного | качину | качине | качині, качиних |
Орудний | качиним | качиною | качиним | качиними |
Місцевий | на/у качиному, качинім | на/у качиній | на/у качиному, качинім | на/у качиних |