квапити
КВАПИТИ, плю, пиш; мн. кваплять; недок., перех. і без додатка. 1. Спонукати кого-небудь робити щось швидше; підганяти. До Салерна лагодиться Генріх, Квапить слуг, за гори рветься духом (Фр., XII, 1953, 304); Нерозбірливим від контузії голосом він квапить лікаря, який його оглядає (Ю. Янов., IV, 1959, 179); * Образно. Весна квапить. Потрібна висока організованість робіт на кожному полі (Рад. Укр., 14.IV 1967, 2).
2. у що, діал. Пхати. - Нащо це ти, собачий сину, Тут каламутиш берег мій Та квапиш ніс поганий свій У чистую оцюю воду? (Гл., Вибр., 1951, 39).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | кваплю | квапимо |
2 особа | квапиш | квапите |
3 особа | квапить | кваплять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | квапитиму | квапитимемо |
2 особа | квапитимеш | квапитимете |
3 особа | квапитиме | квапитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | квапив | квапили |
Жіночий рід | квапила | |
Середній рід | квапило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | квапмо | |
2 особа | квап | квапте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | кваплячи | |
Минулий час | квапивши |