квартирувати
КВАРТИРУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. розм. Жити, мешкати в найманій квартирі. Мати згодом переїхала на село до брата, а Філько пішов квартирувати до того двірника, що мав опікуватись ним (Вільде, Сестри.., 1958, 48); - Будьмо знайомі. Дмитро Кутень, ваш колега - агроном.. Ось уже три місяці квартирую в Маланки (Зар., На.. світі, 1967, 97).
2. Стояти на квартирах (про військо). З тих пір як радянські війська почали наближатись до Дніпра, німці в будинку вже не квартирували (Голов., Тополя.., 1965, 5).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | квартирую | квартируємо |
2 особа | квартируєш | квартируєте |
3 особа | квартирує | квартирують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | квартируватиму | квартируватимемо |
2 особа | квартируватимеш | квартируватимете |
3 особа | квартируватиме | квартируватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | квартирував | квартирували |
Жіночий рід | квартирувала | |
Середній рід | квартирувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | квартируймо | |
2 особа | квартируй | квартируйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | квартируючи | |
Минулий час | квартирувавши |