кепкувати
КЕПКУВАТИ, ую, уєш, недок., з кого - чого, над ким - чим і рідко без додатка. Глузувати, сміятися з кого-, чого-небудь; насміхатися. Дівчата й молодиці завидували Василині й почали кепкувати з неї (Н.-Лев., II, 1956, 100); [Маруся:] Господи, як-то чудно у світі діється, що кого щиро кохаєш,- одвертається від тебе та ще й кепкує, зневажає (Кроп., І, 1958, 89); Анатолій.. не любив, коли хтось кепкував з його захоплень (Руд., Остання шабля, 1959, 46); * Образно. - Ой, доле моя проклята! - бідкався Іван.. - Коли ж ти перестанеш кепкувати надо мною? (Фр., III, 1950, 134).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | кепкую | кепкуємо |
2 особа | кепкуєш | кепкуєте |
3 особа | кепкує | кепкують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | кепкуватиму | кепкуватимемо |
2 особа | кепкуватимеш | кепкуватимете |
3 особа | кепкуватиме | кепкуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | кепкував | кепкували |
Жіночий рід | кепкувала | |
Середній рід | кепкувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | кепкуймо | |
2 особа | кепкуй | кепкуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | кепкуючи | |
Минулий час | кепкувавши |