кидала
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кидала | кидали |
Родовий | кидали | кидал |
Давальний | кидалі | кидалам |
Знахідний | кидалу | кидал |
Орудний | кидалою | кидалами |
Місцевий | на/у кидалі | на/у кидалах |
Кличний | кидало | кидали |
кидати
КИДАТИ, аю, аєш, недок., КИНУТИ, ну, неш, док., перех. 1. також чим. Махнувши рукою (руками), примушувати летіти, падати те, що є в руці (в руках). Дівчата хапались за нависле листя, рвали й кидали його на хлопців (Н.-Лев., II, 1956, 31); Валя чистить картоплю, раптом кидає ніж, хапається за пучку (Вас., III, 1960, 326); - Шабаш! - кинувши шапку об землю, крикнув Грицько (Мирний, І, 1954, 302); Товариш Большаков.. кинув гарячу гвинтівку геть і, схопившись на ноги, дав в упор дві гранати одну за одною (Ю. Янов., І, 1958, 126); * Образно. Десь на заметах стогнав вітер і кидав у шибки сухим снігом (Панч, В дорозі, 1959, 69); // Опускати, занурювати (в рідину). Їм не вдавалося розігнати човен на береговий пісок. Тоді грек кинув у море котвицю (Коцюб., І, 1955, 390); Миру над світом сіяє маяк, Тим-то спокійно свій невід рибак Кидає в море, що піниться й грає (Рильський, III, 1961, 230); // Викидати. Надя.. поглянула на черепки, далі зібрала їх всі в одну руку і кинула за вікно геть у садок... (Л. Укр., III, 1952, 486); // перев. безос. Сильно хитати, гойдати; підкидати. Вітри, що йшли за грозою, кидали літака з боку на бік (Собко, Зор. крила, 1950, 47); «Швидкий» кидало з боку на бік, заливало пінявою водою (Ткач, Крута хвиля, 1956, 126).
@ Жеребок кинуто див. жеребок; Кидати болотом див. болото; Кидати громи (громами) на кого - гостро картати, суворо ганити когось. - Ви, шановний добродію, ..не раз.. кидали громи на нелюбих вам поетів або артистів (Фр., XVI, 1955, 293); Кидати (кинути) жеребок - вирішувати що-небудь жеребкуванням. - Може, кинемо жеребок? - несміливо запропонував Тарас (Мокр., Острів.., 1961, 65); Кидати (кинути) каменем (камінь) див. камінь; Кидати (кинути) кров кому, заст.- спускати кров комусь (звичайно хворому); Кидати (кинути) на вітер гроші (заробіток і т. ін. ) див. вітер; Кидати (кинути) на зуб (на зуби) див. зуб; Кидати пляму див. пляма; Кидати стіг - укладати стіг. - Я й орала, я й запрягала, я й громадити, я й кидати стоги (Барв., Опов.., 1902, 222); Кинути лихом об землю див. лихо; Куди не кинь: а) з усіх боків, у всьому. І війська мав свого чимало, І грошиків таки бряжчало, Куди не кинь, був Турн царьок (Котл., І, 1952, 166); б) скрізь; На вітер кидати слова див. вітер; Палицею (палкою) кинути - недалеко, близько. - Позиція, кажу, чудова,- пояснює Засядько. - І до противника палицею кинути (Гончар, І, 1954, 359); До хутора зовсім палкою кинути. Гонів з п'ять, мабуть, буде (Цюпа, На крилах.., 1961, 23).
2. перен. Спрямовувати, поширювати (промені, світло, тінь і т. ін.). Розпустила [яблуня] навкруги широкі гілки і кидала густу тінь на землю (Мирний, І, 1954, 252); Крізь вікно, обернене до полудневого заходу, кидало сонце до його покою ясний сніп світла (Фр., VII, 1951, 79); Багряне проміння кидало червоні відблиски на завіяні снігом дахи будівель (Добр., Очак. розмир, 1965, 99); // що, чим. Швидко звертати кудись (очі, погляд); дивитися. - Не піду, бігма, не піду,- забормотіла та [жінка], кидаючи полохливо чорними очима на всі боки (Л. Укр., III, 1952, 676); Отаман тільки помаленьку кивнув головою.., кинув гордим оком по всіх бурлаках (Н.-Лев., II, 1956, 222); Коли за якийсь час знову кинув [Пакришень] погляд на море, то зовсім не впізнав його (Збан., Сеспель, 1961, 39).
3. перен. Швидко, часом недбало казати, висловлювати (репліку, слово тощо). - Засукуй рукава! - коротко кидав жандар... (Коцюб., II, 1955, 197); - Таня на базі,- відклав інструмент Й кидає [коваль] ту ж таки фразу: - Зараз у неї гарячий момент! - ...Словом, біжу я на базу! (С. Ол., Вибр., 1959, 97); Ні хвилинки не гаючись, Валя вихором помчав од гурту, кинувши: - Я зараз вернуся! (Вас., II, 1959, 188); Стара господиня.. кинула думку, що добре було б зустріти гостей хлібом-сіллю (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 72); // У сполуч. з деякими іменниками означає - робити те, що виражене відповідним іменником. [Леся:] Перед загрозою смерті вона кидає прокляття цареві (Сміл., Черв. троянда, 1955, 38); Чоловіки реготали, кидали жарти (Томч., Жменяки, 1964, 18); Зрідка він кидав униз короткі поради (Гончар, III, 1959, 102).
@ Кидати (кинути) виклик див. виклик; Кидати (кинути) клич (гасло, слово і т. ін. ) - звертатися з закликом, гаслом тощо.
4. Залишати кого-, що-небудь; покидати.- Ще ніколи не кидав я рідного села (Коцюб., І, 1955, 140); - Наша артіль бідна, - сказав старий,- і кидати шаланди в морі не годиться (Ю. Янов., II, 1958, 193); * Образно. Думи мої, думи мої, Ви мої єдині, Не кидайте хоч ви мене При лихій годині (Шевч., II, 1953, 7); [Маруся:] Душа моя знемагає, сила мене кидає (Мирний, V, 1955, 97); // перев. з інфін. Переставати робити що-небудь, займатися чим-небудь. Любий хлопчику..! Кинь обручиком гратися (Шер., Дорога.., 1957, 9); Хворим на виразку шлунка конче потрібно кинути палити (Наука.., 1, 1966, 46).
5. Посилати, направляти когось, щось куди-небудь. Капітан Чумаченко кинув штурмові групи в атаку (Гончар, III, 1959, 260); // Переводити з одного місця в інше. Вчителя кидали з села в село (Хотк., І, 1966, 134); // Ув'язнювати; саджати, запроторювати (до в'язниці тощо). Давид наказав осліпити Василька і кинути в тюрму та заволодів його містами (Іст. СРСР, І, 1956, 51); Вартові провели її у вогкий підвал і кинули з одиночку (Кучер, Голод, 1961, 425).
@ Кидати (кинути) за грати див. грати1.
6. безос., у що, звичайно зі сл. жар, холод, лють і т. ін. Раптово викликати в когось відчуття жару, холоду, почуття люті тощо. Миколу кидало то в жар, то в холод, руки тремтіли, а щоки палали (Коз., Гарячі руки, 1960, 188); При одній лише думці про те, що донька могла б не пройти по конкурсу, що якісь там інститутські книгогризи могли б завалити її при вступі, майора кидало в лють (Гончар, Тронка, 1963, 162).
@ Кидає (кидало, кинуло) в сльози (в сльозу) кого - у когось на очах з'являються (з'являлися, з'явилися) сльози. - Як гляну-погляну на маленьку рослину.. Щось у грудях заворушиться, навіть у сльозу кине (Вол., Дні.., 1958, 60); Кидає (кидало, кинуло) в сміх кого - хтось починає (починав, почав) сміятися. Остапа кинуло в сміх, мотало, аж трусило ним (Горд., II, 1959, 297).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | кидаю | кидаємо |
2 особа | кидаєш | кидаєте |
3 особа | кидає | кидають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | кидатиму | кидатимемо |
2 особа | кидатимеш | кидатимете |
3 особа | кидатиме | кидатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | кидав | кидали |
Жіночий рід | кидала | |
Середній рід | кидало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | кидаймо | |
2 особа | кидай | кидайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | кидаючи | |
Минулий час | кидавши |