клерк
КЛЕРК, а, ч. У деяких буржуазних країнах - конторський службовець, діловод; конторник. Він з батьком жив у Нью-Йорку і служив клерком в одній купецькій конторі (Черн., Що робити?, перекл. Дукина, 1936, 453); Це клерки ідуть по домах, мов правлять безмовний обряд У час, як замкнулись бюро і лампи загасли в конторах (Бажан, Роки, 1957, 192).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | клерк | клерки |
Родовий | клерка | клерків |
Давальний | клеркові, клерку | клеркам |
Знахідний | клерка | клерків |
Орудний | клерком | клерками |
Місцевий | на/у клерку, клеркові | на/у клерках |
Кличний | клерку | клерки |