кокетування
КОКЕТУВАННЯ, я, с. Дія за знач. кокетувати. Була вона простою, звичайною сільською дівчиною, веселою, моторною, без витребеньок, без кокетування (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 355); Конфлікт у «Різдвяній ночі» лежить у сфері особистої драми: палке кохання Вакули наштовхується на насмішкувату холодність, кокетування й глузування Оксани (Укр. клас. опера, 1957, 172).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кокетування | кокетування |
Родовий | кокетування | кокетувань |
Давальний | кокетуванню | кокетуванням |
Знахідний | кокетування | кокетування |
Орудний | кокетуванням | кокетуваннями |
Місцевий | на/у кокетуванні | на/у кокетуваннях |
Кличний | кокетування | кокетування |