колбочка
КОЛБОЧКА, и, ж. 1. Зменш. до колба. Двоє присіли навпочіпки коло табуретів, що стояли прямо на проходах.., - орудували численними скляночками та колбочками (Шовк., Інженери, 1956, 175).
2. перев. мн., анат. Один із видів світлочутливих клітин сітківки ока, завдяки яким людина й хребетні тварини можуть бачити вдень і сприймати кольори. Світлочутливий шар сітківки з рецепторами - паличками й колбочками - лежить у крайній зовнішній Її частині, зверненій у бік судинної оболонки (Анат. і фізіол. люд., 1957, 157); Риби, сови, кажани не мають колбочок у сітківці ока - для них навколишній світ некольоровий (Наука.., 9, 1962, 25).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | колбочка | колбочки |
Родовий | колбочки | колбочок |
Давальний | колбочці | колбочкам |
Знахідний | колбочку | колбочки |
Орудний | колбочкою | колбочками |
Місцевий | на/у колбочці | на/у колбочках |
Кличний | колбочко | колбочки |