коливальний
КОЛИВАЛЬНИЙ, а, е. Стос. до коливання (у 1 знач.). При обертанні грамофонної пластинки голка приходить у коливальний рух (Осн. радіотехн., 1957, 85); Коливальний контур.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | коливальний | коливальна | коливальне | коливальні |
Родовий | коливального | коливальної | коливального | коливальних |
Давальний | коливальному | коливальній | коливальному | коливальним |
Знахідний | коливальний, коливального | коливальну | коливальне | коливальні, коливальних |
Орудний | коливальним | коливальною | коливальним | коливальними |
Місцевий | на/у коливальному, коливальнім | на/у коливальній | на/у коливальному, коливальнім | на/у коливальних |