коливний
КОЛИВНИЙ, а, е. Стос. до коливання (у 1 знач.). Роблячи коливні рухи, канатна пила розвалює пласт вугілля, яке під дією власної ваги скочується вниз (Нова техн. і технол.., 1961, 18); // Який коливається (у 1 знач.). Поранені піднімали голови, зводились на лікті, тягнулися до коливних червоних виблисків (Гончар, III, 1959, 156).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | коливний | коливна | коливне | коливні |
Родовий | коливного | коливної | коливного | коливних |
Давальний | коливному | коливній | коливному | коливним |
Знахідний | коливний, коливного | коливну | коливне | коливні, коливних |
Орудний | коливним | коливною | коливним | коливними |
Місцевий | на/у коливному, коливнім | на/у коливній | на/у коливному, коливнім | на/у коливних |