колихнути
КОЛИХНУТИ, ну, неш, док., перех, і без додатка, неперех. Однокр. до колихати. Вітер колихнув сонним бором, зашелестів гіллям (Вас., І, 1959, 230); Раптом налетів вітер, колихнув, зашелестів верхівцям, дерев (Собко, Шлях.., 1948, 39); // безос. Вітром колихнуло. Марево звелося (Щог., Поезії, 1958,230); - Боюсь, що тільки судно колихне, вже він вам і SOS закричить! (Гончар, Тронка, 1963, 331).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | колихну | колихнемо |
2 особа | колихнеш | колихнете |
3 особа | колихне | колихнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | колихнув | колихнули |
Жіночий рід | колихнула | |
Середній рід | колихнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | колихнімо | |
2 особа | колихни | колихніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | колихнувши |