колишучи
колисати
КОЛИСАТИ, колишу, колишеш і рідко колисаю, колисаєш; наказ. сп. колиши; недок. Те саме, що колихати. Вода їх так м'яко й рівно колисала... (Смолич, II, 1958, 14); Як ми будем, молодий козаче, мандрувати, Хто ж буде наше дитятко колисати? (Чуб., V, 1874, 339); В колисці запхинькала дитинка, і Оленка кинулась колисати мале (М. Ол., Леся, 1960, 53); * Образно. Якісь солодкі, любі спогади та думи колисали його серце (Коцюб., І, 1955, 70); Сонце спустило вервечки і колисає мене (Др.-Хмара, Вибр., 1969, 50).
Колисати до сну - присипляти кого-небудь. Довгі, тужливі пісні, що вона співала тихим, але звучним голосом, колисали його до сну (Фр., II, 1950, 110).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | колишу | колишемо |
2 особа | колишеш | колишете |
3 особа | колише | колишуть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | колисатиму | колисатимемо |
2 особа | колисатимеш | колисатимете |
3 особа | колисатиме | колисатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | колисав | колисали |
Жіночий рід | колисала | |
Середній рід | колисало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | колишімо | |
2 особа | колиши | колишіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | колишучи | |
Минулий час | колисавши |
колихати
КОЛИХАТИ, колишу, колишеш і рідко колихаю, колихаєш; наказ. сп. колиши; недок. 1. перех. і без додатка. Злегка гойдати що-небудь гнучке, висяче і т. ін. Вітер тирсу колихає, З дерезою гомонить (Щог., Поезії, 1958, 252); Вітер колише трави шовкові, ніч кругом... (Тич., До молоді.., 1959, 3); Сон увірвавсь Кончакові, Буря колише намет (Рильський, II, 1960, 156); // Гойдати (дитину) в колисці, заспокоюючи і присипляючи. Вичуняла Катерина, Одсуне кватирку, Поглядає на улицю. Колише дитинку (Шевч., І, 1963, 24); З колиски матуся очей не зривала; Колишучи, журно пісеньку співала (Граб., І, 1959, 288); - Їй материнства хочеться, дитинку колихати, а тут чорне лихо землю рве (Тют., Вир, 1964, 380); * Образно. Музика ллється, мов тиха вода, колише мої нерви, заспокоює (Н.-Лев., ІІІ, 1956, 302).
2. чим, неперех. Гойдати чим-небудь гнучким, висячим і т. ін. Вітер шумів і колихав верхами ялиць, скриплячи проразливо сухими гіллями (Фр., V, 1951, 87); Конячка ледь котила воза...часто спинялась, важко дихала, швидко колихаючи запалими боками (Збан., Сеспель, 1961,19).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | колишу | колишемо |
2 особа | колишеш | колишете |
3 особа | колише | колишуть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | колихатиму | колихатимемо |
2 особа | колихатимеш | колихатимете |
3 особа | колихатиме | колихатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | колихав | колихали |
Жіночий рід | колихала | |
Середній рід | колихало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | колишімо | |
2 особа | колиши | колишіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | колишучи | |
Минулий час | колихавши |