колювій
КОЛЮВІЙ, -ю, ч. Уламковий матеріал обвалів, осипів, що нагромаджується на схилах та біля підніжжя гір; в широкому значенні – всі відклади, що виникають шляхом накопичення і зміщення вниз по схилу продуктів руйнування гірських порід; у більш вузькому значенні – тільки обвальні і осипові накопичення з грубого щебеню, що утворюються біля підніжжя крутих схилів; в цьому значенні протиставляється делювію.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | колювій | колювії |
Родовий | колювію | колювіїв |
Давальний | колювієві, колювію | колювіям |
Знахідний | колювій | колювії |
Орудний | колювієм | колювіями |
Місцевий | на/у колювії | на/у колювіях |
Кличний | колювію | колювії |