комар
КОМАР, а, ч. Двокрила кровоссальна комаха з тонким довгастим тільцем і хоботком. Кусає комар до пори (Номис, 1864, № 7770); - Ой, чи хутко ви там? Тут комарі заїдають, - протягла немов заспаним голосом Зоня (Л. Укр., III, 1952, 653); Рятуючись від комарів, що густо дзвеніли над головами, заробітчани взялися розкладати багаття (Гончар, Таврія, 1952, 90); Малярійні комарі, поширюючи серед населення певних місць малярію, завдають величезної шкоди (Підручник дезинф., 1953, 46).
@ Задушити [в пузі] комара див. задушувати; Комар носа не підточить - не буде до чого причепитися, прискіпатися. - Ви не турбуйтеся, все буде оформлено так, що комар носа не підточить... (Руд., Вітер.., 1958, 313).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | комар | комарі |
Родовий | комара | комарів |
Давальний | комарові, комару | комарам |
Знахідний | комара | комарів |
Орудний | комаром | комарами |
Місцевий | на/у комарі, комарові | на/у комарах |
Кличний | комаре | комарі |