комашник
КОМАШНИК, ашника, розм. Те саме, що мурашник. Він розворушив комашник і довго стежив, як метушиться перелякана комашня (Тулуб, Людолови, І, 1957, 137); Семен виглянув з вікна і внизу в людському комашнику відшукав її.. постать (Сміл., Зустрічі, 1936, 61); *У порівн. Річковий вокзал навіть уночі ворушився, як величезний комашник (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 121).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | комашник | комашники |
Родовий | комашника | комашників |
Давальний | комашникові, комашнику | комашникам |
Знахідний | комашник | комашники |
Орудний | комашником | комашниками |
Місцевий | на/у комашнику | на/у комашниках |
Кличний | комашнику | комашники |