комір
КОМІР, а, ч. Певної форми смужка тканини, хутра тощо, пришита в одязі до країв вирізу для шиї. Вона [сорочка] в нього або червона, або синя, та без коміра (Кв.-Осн., II, 1956, 9); Карпо Петрович.. розщібнув мундир.. Суконний комір тер шию (Коцюб., II, 1955, 366); Гучко ішов, ховаючи обличчя у хутряний.. комір (Собко, Зор. крила, 1950, 222).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | комір | коміри |
Родовий | коміра | комірів |
Давальний | комірові, коміру | комірам |
Знахідний | комір | коміри |
Орудний | коміром | комірами |
Місцевий | на/у комірі | на/у комірах |
Кличний | коміре | коміри |