конспіратор
КОНСПІРАТОР, а, ч. Той, хто вдається до конспірації. [Любов:] Ну, от і проговорились. Ех, конспіратор з вас!.. (Л. Укр., II, 1951, 69); - А ви, Петре, справді конспіратор неабиякий, і артист! (Головко, І, 1957, 484); Вийшовши на волю, він діяв обережно, як досвідчений конспіратор (Цюпа, Назустріч.., 1958, 118); * У порівн. Він гаявся з відповіддю, оглядаючи всіх, як справжній конспіратор (Гончар, IV, 1960, 42).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | конспіратор | конспіратори |
Родовий | конспіратора | конспіраторів |
Давальний | конспіраторові, конспіратору | конспіраторам |
Знахідний | конспіратора | конспіраторів |
Орудний | конспіратором | конспіраторами |
Місцевий | на/у конспіраторі, конспіраторові | на/у конспіраторах |
Кличний | конспіраторе | конспіратори |