констатація
КОНСТАТАЦІЯ, ї, ж. Те саме, що констатування. Франко не обмежується.. самою констатацією фактів, а дає й широкі узагальнюючі штрихи (Рильський, III, 1956, 271); В них [поезіях О. Олеся 1903 і 1904 рр.] - констатація смутку, вболівань, шукання поетового місця в житті (Рад. літ-во, 1, 1958, 90).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | констатація | констатації |
Родовий | констатації | констатацій |
Давальний | констатації | констатаціям |
Знахідний | констатацію | констатації |
Орудний | констатацією | констатаціями |
Місцевий | на/у констатації | на/у констатаціях |
Кличний | констатаціє | констатації |