конячі
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | конячі | |
Родовий | конячих | |
Давальний | конячим | |
Знахідний | конячі | |
Орудний | конячими | |
Місцевий | на/у конячих | |
Кличний | конячі |
конячий
КОНЯЧИЙ, а, е. Прикм. до кінь, коняка; кінський. Раптом щось дихнуло в лице мені гарячим, і перед самим своїм носом я бачу конячі голови (Вас., Вибр., 1954, 45); Вершники вловили конячий біг, повернули на гамір бою (Ле, Хмельницький, І, 1957, 193); // Такий, як у коня. - Волячими нервами, конячими носами не почутиш цих тонких, делікатних пахощів (Н.-Лев., IV, 1956, 248).
@ Коняча доза - дуже велика доза. В ті часи [XVII ст.].. ліки прописувалися справді в конячих дозах - у 20-60 раз більших, ніж тепер (Вітч., 12, 1964, 174).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | конячий | коняча | коняче | конячі |
Родовий | конячого | конячої | конячого | конячих |
Давальний | конячому | конячій | конячому | конячим |
Знахідний | конячий, конячого | конячу | коняче | конячі, конячих |
Орудний | конячим | конячою | конячим | конячими |
Місцевий | на/у конячому, конячім | на/у конячій | на/у конячому, конячім | на/у конячих |