координований
КООРДИНОВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до координувати. Окостенілі неслухняні ноги ледве тримають його, рухи скупі, погано координовані (3 глибин душі, 1959, 44); // у знач. прикм. Координована діяльність.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | координований | координована | координоване | координовані |
Родовий | координованого | координованої | координованого | координованих |
Давальний | координованому | координованій | координованому | координованим |
Знахідний | координований, координованого | координовану | координоване | координовані, координованих |
Орудний | координованим | координованою | координованим | координованими |
Місцевий | на/у координованому, координованім | на/у координованій | на/у координованому, координованім | на/у координованих |