коренити
КОРЕНИТИ, ню, ниш, недок., перех. і без додатка, розм. Ущипливо, дошкульно докоряти комусь за що-небудь; дуже лаяти когось, ганити. Було поки лає, коренить - несила моя, сльози ринуть, а наплачуся добре - утрусь..- жартую (Вовчок, І, 1955, 128); [Ганна:] Мало їм було знущатись над нами, ще й бідну дитину почали ганити та коренити (Крон., V, 1959, 148); [Михайло:] Корени мене за ледарство, за панські звички, але не чіпай моєї честі (Стар., Вибр., 1959, 180).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | кореню | коренимо |
2 особа | корениш | корените |
3 особа | коренить | коренять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | коренитиму | коренитимемо |
2 особа | коренитимеш | коренитимете |
3 особа | коренитиме | коренитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | коренив | коренили |
Жіночий рід | коренила | |
Середній рід | коренило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | коренімо | |
2 особа | корени | кореніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | коренячи | |
Минулий час | коренивши |