коровайниця
КОРОВАЙНИЦЯ, і, ж. Жінка, що виготовляє коровай. У суботу зібрала Івга коровайниць: бгають коровай, пісень співають, шишки ліплять (Кв.-Осн., II, 1956, 301); Заспівала найстарша коровайниця, приступаючи з ножем до великого весільного короваю (Кач., Вибр., 1953, 291).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | коровайниця | коровайниці |
Родовий | коровайниці | коровайниць |
Давальний | коровайниці | коровайницям |
Знахідний | коровайницю | коровайниць |
Орудний | коровайницею | коровайницями |
Місцевий | на/у коровайниці | на/у коровайницях |
Кличний | коровайнице | коровайниці |