корячкуватий
КОРЯЧКУВАТИЙ, а, е. Який має кривий, сучкуватий стовбур (про дерево). Таке корячкувате [дерево], що й на палицю не вибереш (Сл. Гр.); На скелях росли низенькі корячкуваті сосни, скарлючені бурями (Донч., III, 1956, 234); // перен., розм. Незграбний, із кривими ногами (про людину). Низька корячкувата постать спинилась на хатнім порозі (Коцюб., II, 1955, 44); Низький корячкуватий дідок з палицею - скептик до краю (Ю. Янов., IV, 1959, 18).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | корячкуватий | корячкувата | корячкувате | корячкуваті |
Родовий | корячкуватого | корячкуватої | корячкуватого | корячкуватих |
Давальний | корячкуватому | корячкуватій | корячкуватому | корячкуватим |
Знахідний | корячкуватий, корячкуватого | корячкувату | корячкувате | корячкуваті, корячкуватих |
Орудний | корячкуватим | корячкуватою | корячкуватим | корячкуватими |
Місцевий | на/у корячкуватому, корячкуватім | на/у корячкуватій | на/у корячкуватому, корячкуватім | на/у корячкуватих |