краяти
КРАЯТИ, краю, краєш, недок., перех. і без додатка. 1. Різати що-небудь на шматки, на частини; розрізувати, розтинати. Грицько виніс із хати буханець хліба і краяв на кусні (Март., Тв., 1954, 116); Крають плуги для нового засіву Землю, від ран живоносних щасливу (Рильський, III, 1961, 230); // Різати що-небудь взагалі; тяти. Поки ніж не крає, дерево не грає, А хто вріже глибоченько, тому заспіває (Л. Укр., І, 1951, 217); // перен. Вриватися, врізуватися в простір, у воду тощо. Повітря .. крає гострий жіночий голос (Коцюб., II, 1955, 239); Архип.. спостерігає, як швидкі блискавиці, ламаючись у всіх напрямках, крають чорну пелену неба (Шиян, Переможці, 1950, 88); Ось вже крають воду весла. Хвиля легко плеще в борт (Мур., Піонер, слово, 1951, 37).
@ Краяти серце (душу) чиє, кому - завдавати муки, душевного болю кому-небудь. Жаль гострим ножем краяв йому серце (Мирний, І, 1954, 324); Думки, спогади краяли серце Костомарова (Ів., Тарас, шляхи, 1954, 463).
2. розм. Те саме, що кроїти. Кравець крає, як йому сукна стає (Номис, 1864, № 9899); Пану чоботи він краяв Та купця корив і лаяв (Щог., Поезії, 1958, 177).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | краю | краємо |
2 особа | краєш | краєте |
3 особа | крає | крають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | краятиму | краятимемо |
2 особа | краятимеш | краятимете |
3 особа | краятиме | краятимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | краяв | краяли |
Жіночий рід | краяла | |
Середній рід | краяло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | краймо | |
2 особа | край | крайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | краючи | |
Минулий час | краявши |