кривавитися
КРИВАВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. кривавляться; недок, 1. Виділяти кров, стікати кров'ю; кривавити (у 1 знач.). Простору нема. Є лиш указані дороги, якими треба йти, хоч би кривавилися ноги (Хотк., II, 1966, 352); Від цвяхів на солдатських чоботях кривавляться пальці (Зеров, Вибр., 1966, 354); Кривавилась рана.
@ Кривавиться серце чиє (душа чия ) - хтось переживає тяжкі душевні муки, страждає. І кривавиться серце, читаючи повість вашу, гуцули... повість боротьби вашої (Хотк., II, 1966, 377); Її душа кривавилася, мов покалічена (Коб., II, 1956, 176).
2. Те саме, що закривавлюватися. Забули люди про той час, коли кривавились тут гори. Шал родової помсти згас! (Тер., Щедра земля, 1956, 40); І вдень, і у ночі летіли Разіна човни, кривавились мечі (Гонч., Вибр., 1959, 237); Люди заціпили зуби, що вже кривавились від цинги, і мало не заплакали (Кучер, Голод, 1961, 255).
3. перен. Відсвічувати червоним, багряним кольором; червоніти. Останній їхній [променів] пил кривавився на шибках і на кудлатій брові хмарини (Стельмах, І, 1962, 118); Листя з туги жовтів, а деяке з туги кривавиться (Мал., Думки.., 1959, 16).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | кривавлюся | кривавимося |
2 особа | кривавишся | кривавитеся |
3 особа | кривавиться | кривавляться |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | кривавитимуся | кривавитимемося |
2 особа | кривавитимешся | кривавитиметеся |
3 особа | кривавитиметься | кривавитимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | кривавився | кривавилися |
Жіночий рід | кривавилася | |
Середній рід | кривавилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | кривавмося | |
2 особа | кривався | кривавтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | кривавлячись | |
Минулий час | кривавившись |