кривити
КРИВИТИ, кривлю, кривиш; мн. кривлять; недок., перех. 1. що. Те саме, що викривляти 1. Лице - сухе і чорне - тремтить, .. страх його кривить та корчить... (Мирний, І, 1954, 360); Дивляться: чоловік криве дерево направляє, а рівне кривить (Калин, Закарп. казки, 1955, 42).
@ Кривити губи (рота, уста): а) робити гримасу, виражаючи незадоволення, презирство. Юра.. виструнчується, презирливо кривлячи губи набік (Смолич, II, 1958, 50); б) ставитися до кого-, чого-небудь зневажливо, з презирством. Вона ходила змалку на завод І на хліб свій чорний не кривила рот (Павл., Бистрина, 1959, 205); Кривити душею див. душа; Кривити очима - скоса поглядати. Зсутулюючись він обережно і пильно кривить очима на склянку (Стельмах, І, 1962, 194).
2. кого, перен., розм. Те саме, що передражнювати; перекривляти. На Христю - як насіло: не було такого двору, з якого вона, вийшовши, не кривила хазяїв (Мирний, III, 1954, 42); Він кидав на дівчат груддям.., кривив їх, висунувши язика (Вас., І, 1959, 154).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | кривлю | кривимо |
2 особа | кривиш | кривите |
3 особа | кривить | кривлять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | кривитиму | кривитимемо |
2 особа | кривитимеш | кривитимете |
3 особа | кривитиме | кривитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | кривив | кривили |
Жіночий рід | кривила | |
Середній рід | кривило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | кривімо | |
2 особа | криви | кривіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | кривлячи | |
Минулий час | крививши |