криж
КРИЖ, а, ч., заст. 1. Хрест. Ой виступила матір божая. На крижеві сіпала. (Чуб., І, 1872, 161).
@ Лежати (лягти, падати, впасти і т. ін. ) крижем - лежати, надати лицем до землі, розкинувши руки. Оксана в двері: «Вбили! вбили!» Та й пада крижем (Шевч., І, 1963, 92); Лежала [Юзя] крижем на голій підлозі (Л. Укр., III, 1952, 657).
2. Хрестоподібна ручка (звичайно меча). Зняв [Добриня] з голови шолом, поклав руку на криж меча (Скл., Святослав, 1959, 268).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | криж | крижі |
Родовий | крижа | крижів |
Давальний | крижеві, крижу | крижам |
Знахідний | криж | крижі |
Орудний | крижем | крижами |
Місцевий | на/у крижі, крижу, крижеві | на/у крижах |
Кличний | крижу | крижі |