крижі
КРИЖІ, ів, мн. 1. Нижня частина спини; поперек. Взяв дід бабу за крижі Та поводив по хижі (Чуб., V, 1874, 1136); Калинович.. пробував устати, але почув біль у крижах і йойкнув (Фр., VI, 1951, 351); В крижах пече, ніби колесом його [Павла Максимовича] переїхали, розтрощивши хребет (Кучер, Черв. вогонь, 1959, 62).
2. Задня частина тулуба тварини (звичайно коня). Та тут Галону [кобилу] як уперезав батіг по крижах, то на ній аж шкіра стряслася (Март., Тв., 1954, 44); Селянин, хльоскаючи його [коня] по гладких крижах віжкамщ звертав на дорогу (Панч, І, 1956, 371).
3. анат. Трикутна кістка, що утворилася внаслідок зростання між собою п'яти хребців і з'єднує тазові кістки з хребтом. Крижові хребці зростаються в одну масивну кістку - крижі (Анат. і фізіол. люд., 1957,
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | крижі | |
Родовий | крижів | |
Давальний | крижам | |
Знахідний | крижі | |
Орудний | крижами | |
Місцевий | на/у крижах | |
Кличний | крижі |
криж
КРИЖ, а, ч., заст. 1. Хрест. Ой виступила матір божая. На крижеві сіпала. (Чуб., І, 1872, 161).
@ Лежати (лягти, падати, впасти і т. ін. ) крижем - лежати, надати лицем до землі, розкинувши руки. Оксана в двері: «Вбили! вбили!» Та й пада крижем (Шевч., І, 1963, 92); Лежала [Юзя] крижем на голій підлозі (Л. Укр., III, 1952, 657).
2. Хрестоподібна ручка (звичайно меча). Зняв [Добриня] з голови шолом, поклав руку на криж меча (Скл., Святослав, 1959, 268).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | криж | крижі |
Родовий | крижа | крижів |
Давальний | крижеві, крижу | крижам |
Знахідний | криж | крижі |
Орудний | крижем | крижами |
Місцевий | на/у крижі, крижу, крижеві | на/у крижах |
Кличний | крижу | крижі |