кровина
КРОВИНА, и, ж., 1. поет., рідко. Те саме, що кров 1. Нас мучить з прокиду жага... Але не княжої провини (Граб., І, 1959, 249); Вижидає [ворон] крові-їжі: Де б хатину, де б дитину. Де б провини на хвилину (Мал., Запов. джерело, 1959, 180).
2. розм. Те саме, що кровинка 1.
@ Ні (ані, нема, не було й) кровини на (в) обличчі (лиці, губах і т. ін. ) - те саме, що Ні (ані, нема, не було [видно]) кровинки на (в) обличчі (лиці, губах і т. ін. ) (див. кровинка). Двір наповнився дітьми з блідими лицями, в яких не було й провини (Чорн., Визвол. земля, 1959, 46).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кровина | кровини |
Родовий | кровини | кровин |
Давальний | кровині | кровинам |
Знахідний | кровину | кровини |
Орудний | кровиною | кровинами |
Місцевий | на/у кровині | на/у кровинах |
Кличний | кровино | кровини |