кукурудзівник
КУКУРУДЗІВНИК, а, ч. Фахівець із кукурудзівництва. Знатний кукурудзівник.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кукурудзівник | кукурудзівники |
Родовий | кукурудзівника | кукурудзівників |
Давальний | кукурудзівникові, кукурудзівнику | кукурудзівникам |
Знахідний | кукурудзівника | кукурудзівників |
Орудний | кукурудзівником | кукурудзівниками |
Місцевий | на/у кукурудзівнику, кукурудзівникові | на/у кукурудзівниках |
Кличний | кукурудзівнику | кукурудзівники |