кумекати
КУМЕКАТИ, аю, аєш, недок., розм. Розбиратися в чому-небудь; розуміти, тямити. - Треба, мій пане, кумекати щось у політиці, коли у вас голова, не гарбуз (Козл., Ю. Крук, 1957, 462); Купріян кумекав, що машини приносять більше користі, ніж живі руки (Тют., Вир, 1964, 414); // Міркувати про що-небудь. - Моя це і єсть пропозиція про червоний прапор,- от нехай Максим скаже: кумекали ми з ним про це ще в потаємному гуртку (Смолич, Мир.., 1958, 22).
Кумекати що, по якому - розуміти, знати яку-небудь мову. В Чурук-Су ніхто не знає ніякої іншої мови, крім своєї, хіба Гасан, що метикує по-арабському, та Ахмет, що трохи кумекає по-китайському (Досв., Гюлле, 1961, 21).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | кумекаю | кумекаємо |
2 особа | кумекаєш | кумекаєте |
3 особа | кумекає | кумекають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | кумекатиму | кумекатимемо |
2 особа | кумекатимеш | кумекатимете |
3 особа | кумекатиме | кумекатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | кумекав | кумекали |
Жіночий рід | кумекала | |
Середній рід | кумекало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | кумекаймо | |
2 особа | кумекай | кумекайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | кумекаючи | |
Минулий час | кумекавши |