кумкання
КУМКАННЯ, я, с. Дія за знач. кумкати і звуки, утворювані цією дією. Де колись човни плавали, там лопушина розпустила свої широкі листи, і хіба тілько уночі кумкання жаб нагадувало, що там колись була вода (Мирний, IV, 1955, 16); Щебетання солов'їне та тихе кумкання жаб долітає в розчинене вікно (Головко, І, 1957, 374); На ставу повільно і голосно закумкали жаби, і Павло Михайлович, наче колись у дитинстві, почув у їхньому кумканні: «Кум, кума» (Кучер, Прощай.., 1957, 469).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кумкання | кумкання |
Родовий | кумкання | кумкань |
Давальний | кумканню | кумканням |
Знахідний | кумкання | кумкання |
Орудний | кумканням | кумканнями |
Місцевий | на/у кумканні | на/у кумканнях |
Кличний | кумкання | кумкання |