кучка
КУЧКА1, и, ж., рідко. Зменш. до куча1. Вже скільки він не потрощив [поїв] корінців [хріну], а кучка ні трошки не позначилась (Кв.-Осн., II, 1956, 477); Парубки зібрались у кучку і впівголоса співають якоїсь пісні (Крон., II, 1958, 401).
Могутня кучка - група прогресивних російських композиторів другої половини XIX ст., що боролися за розвиток національної музичної культури. І передвижники, і «могутня кучка» войовничо боролися, маючи такого глашатая, як Стасов, за життєву правду, за реалізм (Рильський, III, 1956, 12).
КУЧКА2, и, ж. Зменш. до куча2. Хата, до котрої ми зайшли, то була напіврозвалена стара кучка, житло старого діда жебрака (Фр., І, 1955, 70).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кучка | кучки |
Родовий | кучки | кучок |
Давальний | кучці | кучкам |
Знахідний | кучку | кучки |
Орудний | кучкою | кучками |
Місцевий | на/у кучці | на/у кучках |
Кличний | кучко | кучки |