кушпелити
КУШПЕЛИТИ, ить, недок., діал. 1. Здіймати куряву; // Крутити (у 1 знач.). З повітчини йому добре видно, як кушпелить над лісом сніг і закидає дерева по саме черево (Епік, Тв., 1958, 394); Гуде, висвистує оскаженілий вітер, жене вулицею шмаття порваних газет, жбурляє почорніле листя, кушпелить порохнявою, розмітає на тротуарах сміття (Хижняк, Тамара, 1959, 15).
2. Іти, їхати і т. ін., здіймаючи куряву. Довго я
кушпелила босими ногами по шляху (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 6); Цей агітфургон.. цілими днями гасає по відділках або кушпелить грейдером аж у райцентр за новою кінострічкою чи в якихось інших справах (Гончар, Тронка, 1963, 117).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | кушпелю | кушпелимо |
2 особа | кушпелиш | кушпелите |
3 особа | кушпелить | кушпелять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | кушпелитиму | кушпелитимемо |
2 особа | кушпелитимеш | кушпелитимете |
3 особа | кушпелитиме | кушпелитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | кушпелив | кушпелили |
Жіночий рід | кушпелила | |
Середній рід | кушпелило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | кушпельмо | |
2 особа | кушпель | кушпельте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | кушпелячи | |
Минулий час | кушпеливши |