кізка
КІЗКА, и, ж. Зменш.-пестл. до коза 1, 2. Коли б кізка не скакала, то б і ніжки не зламала (Укр.. присл.., 1955, 267); [Преторіанець:] Дай шнурка, ми спутаємо кізку, щоб не брикала дуже (Л. Укр., II, 1951, 127); * У порівн. Метнулась Харитя до мисника, легесенько, мов кізка, стрибнула на лаву (Коцюб., І, 1955, 13).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кізка | кізки |
Родовий | кізки | кізок |
Давальний | кізці | кізкам |
Знахідний | кізку | кізок |
Орудний | кізкою | кізками |
Місцевий | на/у кізці | на/у кізках |
Кличний | кізко | кізки |