кілочок
КІЛОЧОК, чка, ч. Зменш. до кілок. По всій довжині його [ланцюга] стирчать.. встромлені в землю дерев'яні кілочки (Коцюб., І, 1955, 226); Запхнувши ніби останню річ до чемодана, Саїд Алі угледів на кілочку скрипку (Ле, Міжгір'я, 1953, 332).
@ Як з кілочка - несподівано, раптово. Далі промовив [дід] несподівано, неначе його слово зірвалось, як з кілочка (Н.-Лев., IV, 1956, 220); - Авжеж,- як з кілочка випалила Оксана (Логв., Давні рани, 1961, 170); Як на кілочках сидіти (бути, знаходитися) - бути занепокоєним, украй схвильованим. Устя сиділа як на кілочках, чужа й непотрібна (Коцюб., II, 1955, 251).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кілочок | кілочки |
Родовий | кілочка | кілочків |
Давальний | кілочкові, кілочку | кілочкам |
Знахідний | кілочок | кілочки |
Орудний | кілочком | кілочками |
Місцевий | на/у кілочку | на/у кілочках |
Кличний | кілочку | кілочки |