кіна
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кіна | кіни |
Родовий | кіни | кін |
Давальний | кіні | кінам |
Знахідний | кіну | кіни |
Орудний | кіною | кінами |
Місцевий | на/у кіні | на/у кінах |
Кличний | кіно | кіни |
кін
КІН, кону, ч. 1. Місце, куди кладуть ставку в азартній грі.
@ Ставити (поставити) на кін що: а) вносити свою ставку в спільну гру. Тут же, розмінявши полтиника, Данько поставив свою долю на кін (Гончар, Таврія, 1952, 67); б) (перен.) ризикувати. Він поставить на кін усе. Воля або смерть... (Коз., Гарячі руки, 1960, 165).
2. Спеціальний майданчик, на якому показують вистави; сцена. Посередині кону хата Степана Реви, котра виходить причілком до авансцени (Кроп., II, 1958, 44); На кін виходять розхвильовані актори (Ю. Янов., IV, 1959, 39).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кін | кони |
Родовий | кону | конів |
Давальний | конові, кону | конам |
Знахідний | кін | кони |
Орудний | коном | конами |
Місцевий | на/у кону | на/у конах |
Кличний | коне | кони |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кін | кіни |
Родовий | кіна | кінів |
Давальний | кінові, кіну | кінам |
Знахідний | кін | кіни |
Орудний | кіном | кінами |
Місцевий | на/у кіну | на/у кінах |
Кличний | кіне | кіни |