кірка
КІРКА, и, ж. 1. Верхній затверділий шар чого-небудь; кора (у 2 знач.). Мчить олень, але провалюється під ним блискуча кірка - і грузне він у глибокому снігу (Тулуб, Людолови, І, 1957, 356); Щоб виміряти температуру розтопленої лави, вчені стрибнули на застиглу кірку лави і, пливучи на ній, робили спостереження (Наука.., 6, 1958, 57).
2. Зменш. до кора 1. Первинна покривна тканина з ростом та розвитком рослин замінюється вторинною - корком, а ще пізніше кіркою (Практ. з анат. рослин, 1955, 56).
3. діал. Кориця (у 2 знач.). Триста років тому в Європу було завезено кірку хінного дерева (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 23).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кірка | кірки |
Родовий | кірки | кірок |
Давальний | кірці | кіркам |
Знахідний | кірку | кірки |
Орудний | кіркою | кірками |
Місцевий | на/у кірці | на/у кірках |
Кличний | кірко | кірки |