лиховісний
ЛИХОВІСНИЙ, а, е. Який свідчить про наближення, початок якого-небудь лиха, нещастя. Щось лиховісне було в гарячім повітрі кав'ярні (Коцюб., II, 1955, 153); Тихі, принишклі пороги. Ні лиховісного погрюкування човнів об каміння, ні гоготання Ненаситця (Рудь, Гомін.., 1959, 34); Як у давній пісні Шепнули Бондарівні лиховісні, Та мудрі люди: "Дівчино! Втікай!" (Рильський, II, 1956, 52); То не буря-громовиця скаженіє і лютує, ой, не круки лиховісні небо всіяли хрестами, - то чужинці йдуть ордою (Гур., Друзі.., 1959, 13); // Який виражає лихі, ворожі наміри щодо кого-, чого-небудь. Мовчазний і похмурий, з блідим нервовим обличчям, він рідко коли підводив очі - чорні, з лиховісним вогником (Коцюб., І, 1955, 297); Максим Кривоніс одним духом випив кухоль горілки, вдарив ним об стіл і лиховісним оком блимнув на шляхту (Панч, Гомон. Україна, 1954, 72); // Який викликає страх, тривогу. При місяці оглядали ханський палац, і парк, і оту лиховісну Соколину вежу, куди вкидали дівчат-полонянок (Гончар, Тронка, 1963, 177).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | лиховісний | лиховісна | лиховісне | лиховісні |
Родовий | лиховісного | лиховісної | лиховісного | лиховісних |
Давальний | лиховісному | лиховісній | лиховісному | лиховісним |
Знахідний | лиховісний, лиховісного | лиховісну | лиховісне | лиховісні, лиховісних |
Орудний | лиховісним | лиховісною | лиховісним | лиховісними |
Місцевий | на/у лиховісному, лиховіснім | на/у лиховісній | на/у лиховісному, лиховіснім | на/у лиховісних |