марніти
МАРНІТИ, ію, ієш, недок. 1. Ставати худим, мізерним, блідим унаслідок хвороби, недоїдання, важкої праці тощо. За ледачим чоловіком жінка марніє, за хорошим - молодіє (Укр.. присл.., 1955, 124); - Так вона Якова зводила, що він і нездужав, і марнів (Вовчок, І, 1955, 220); В останні дні Лариса на очах марніла й танула, мов свічка, .. обличчя схудло, під очима з'явилися темні кружки (Гур., Друзі.., 1959, 116); // Утрачати свіжість, привабливість, красу (про обличчя тощо). Жде його Марія, І ждучи плаче, молодії Ланіти, очі і уста Марніють зримо (Шевч., II, 1953, 310); [Кнур:] Моя кров щодня сохнутиме, молоде личенько марнітиме, ясні очі гаснути стануть (Мирний, V, 1955, 94).
2. перен., рідко. Пропадати марно. Важко дні За днями йдуть - повзуть в біді, Літа марніють молоді! (Фр., XIII, 1954, 406); [Неріса:] По-твоєму, то добре, щоб у нас по закутках марніли твори хисту (Л. Укр., III, 1952, 441).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | марнію | марніємо |
2 особа | марнієш | марнієте |
3 особа | марніє | марніють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | марнітиму | марнітимемо |
2 особа | марнітимеш | марнітимете |
3 особа | марнітиме | марнітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | марнів | марніли |
Жіночий рід | марніла | |
Середній рід | марніло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | марніймо | |
2 особа | марній | марнійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | марніючи | |
Минулий час | марнівши |