мерзотний
МЕРЗОТНИЙ, а, е. Прикм. до мерзота. Бугров заскреготів зубами, виплюнув йому в лице мерзотну лайку і почав обшукувати його (Мик., II, 1957, 377); Він пробував читати з нудьги, але таке тут писалося, що кортіло змочити в гноївці мітлу й привселюдно бити по пиці й цього редактора, і всю оту мерзотну шайку падлюк і лакеїв (Козл., Ю. Крук, 1957, 378); Чим же пояснити отаку мерзотну натуру, нещиру й зрадливу душу юнака? (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 178); - Ах ти ж мерзотний! - Котовський гукнув (Тич., І, 1957, 268).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | мерзотний | мерзотна | мерзотне | мерзотні |
Родовий | мерзотного | мерзотної | мерзотного | мерзотних |
Давальний | мерзотному | мерзотній | мерзотному | мерзотним |
Знахідний | мерзотний, мерзотного | мерзотну | мерзотне | мерзотні, мерзотних |
Орудний | мерзотним | мерзотною | мерзотним | мерзотними |
Місцевий | на/у мерзотному, мерзотнім | на/у мерзотній | на/у мерзотному, мерзотнім | на/у мерзотних |