мерщій
МЕРЩІЙ, присл. 1. Якомога швидше, скоріше. - Ходім мерщій, щоб часу не теряти [губити] (Гл., Вибр., 1957, 215); - Закінчуй технікум та повертайся мерщій у своє село (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 125); // Дуже швидко. Мерщій одяглася вона, ухопила корзину і - готова (Мирний, III, 1954, 172); І смерчі звуків випряда Оскаженіла хуга; То крутиться мерщій труда Велична центрифуга (Бажан, І, 1946, 59).
Мерщій..., ніж..., рідко - скоріше..., ніж... [Маруся:] Які ж, матушко, у черниць гріхи? [Матушка гуменя:] А ти думаєш, у їх немає? За їх гріх швидше береться, чим за мирян, до їх він мерщій пристане, ніж до кого другого (Мирний, V, 1955, 71).
2. у знач. присудк. сл. Дуже швидко кинутися, побігти. - Ух! - задрижавши, скрикнула вона, - яке холодне... - Та мерщій у сіни (Мирний, І, 1949, 334); Спати цар пішов сумний, А Іван у сад мерщій (Перв., Райдуга... 1960, 156).
3. Уживається як спонукальний вигук. А нуте, хлоп'ята, Мерщій на стіл курчата! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 143); Кінооператори, мерщій! Апарати на плечі й у поле бігом! (Довж., І, 1958, 80).