мокрець
МОКРЕЦЬ, ю, ч. 1. Запалення шкіри вінчика і путової ділянки кінцівок у коней і великої рогатої худоби. Вона [гнила картопля] викликає гостре запалення шлунка і кишечника.. Часто при цьому розвиваються шкірний висип і мокреці (Профіл. захвор.., 1955, 187).
2. Народна назва рослин - зірочника середнього, підмаренника несправжнього тощо, що ростуть у вологих місцях. Мокрець, подорожник та липчиця почепля-лись до Іванової одежі (Коцюб., І, 1955., 60); Мокрець.. сходить навесні і цвіте до глибокої осені (Бур'яни.., 1957, 19).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мокрець | мокреці |
Родовий | мокрецю | мокреців |
Давальний | мокрецеві, мокрецю | мокрецям |
Знахідний | мокрець | мокреці |
Орудний | мокрецем | мокрецями |
Місцевий | на/у мокреці | на/у мокрецях |
Кличний | мокрецю | мокреці |