мощений
МОЩЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до мостити 1. Сіни були невеликі і вели з одного боку на довгий, теребовельськими плитами мощений ганок (Фр., 1,1955, 272).
2. у знач. прикм. Який має настил із твердого матеріалу (каменю, дерева тощо). Мощений цвинтар проріс травою (Вовчок, І, 1955, 95); Вже давно закінчився мощений шлях, і я йшов звичайною польовою дорогою (Сміл., Сашко, 1957, 150).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | мощений | мощена | мощене | мощені |
Родовий | мощеного | мощеної | мощеного | мощених |
Давальний | мощеному | мощеній | мощеному | мощеним |
Знахідний | мощений, мощеного | мощену | мощене | мощені, мощених |
Орудний | мощеним | мощеною | мощеним | мощеними |
Місцевий | на/у мощеному, мощенім | на/у мощеній | на/у мощеному, мощенім | на/у мощених |