мідяк
МІДЯК, а, ч., розм. 1. Мідна монета. Цехова каса виплатила їм ту позичку самими мідяками (Фр., IV, 1950, 213); Макар витяг з скрині хустку, розв'язав вузлик, у котрому було зав'язано два карбованці бумажками та трохи мідяків (Л. Янов., І, 1959, 61); * Образно. Боляче тому серцю, що розміняло свій спокій на мідяки примарної слави (Ю. Бедзик, Полки... 1959, 187).
2. тільки мн., перен., зневажл. Дрібні гроші. - Після тих прибутків, що раніш.. вони [капіталісти] загрібали, це вже для них - дріб'язок, мідяки (Головко, II, 1957, 599); А ви, кати, за жменю мідяків Знайшли собі за океаном службу (Павл., Бистрина, 1959, 25); // Про щось дріб'язкове, другорядне. А зараз пише [поет] - віршики сумні. Мовляв - набридла жінка, І дошкуля печінка... Читав і віри я не йняв: Навіщо золото на мідяки зміняв? (Дмит., В обіймах.., 1958, 154).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мідяк | мідяки |
Родовий | мідяка | мідяків |
Давальний | мідякові, мідяку | мідякам |
Знахідний | мідяк | мідяки |
Орудний | мідяком | мідяками |
Місцевий | на/у мідяку | на/у мідяках |
Кличний | мідяку | мідяки |